Як підготувати дитину до школи психологічно

Складові психологічної готовності до школи

Психологічна готовність — це сукупність навичок і якостей, які дозволяють адаптуватися до шкільного середовища. Її складники:

1. Емоційний, тобто дитина вміє контролювати власні емоції.
2. Соціальний, а саме вміння спілкуватися як з однолітками, так і з дорослими.
3. Когнітивний — здатність сприймати та запам’ятовувати інформацію.
4. Мотиваційний і вольовий: внутрішні бажання та мотивація до навчання.

Якщо спростити, то психологічна готовність не зводиться до вміння читати, писати або лічити. Це наявність передумов, щоб отримати ці навички. Розглянемо детально рубежі психологічної готовності дитини до школи.

Емоційна стійкість:

• справляється з помилками, переживає невдачі без істерик і паніки;
• адекватно реагує на зауваження;
• регулює сильні емоції.

Соціальний аспект:

• має базові навички самообслуговування: сходити в туалет, помити руки, одягтися, скласти речі;
• знає та відтворює важливу інформацію: власне ім’я, вік, імена батьків, може розповісти про свої захоплення;
• грається самостійно та з іншими дітьми;
• чекає на свою чергу;
• виконує прості доручення з мінімальною допомогою дорослого.

Когнітивна складова:

• вміє слухати та концентруватися на одній справі протягом 15 хв;
• знаходить закономірності та робить логічні висновки;
• відтворює зразок або виконує завдання за прикладом;
• вміє висловлювати свої потреби зрозуміло для інших дітей і дорослих.

Мотиваційний компонент:

• має бажання вчитися, зацікавлений у школі;
• є допитливість, здатність до співпраці, наполегливість у виконанні завдань.

Вольова готовність: здатність робити щось, що не приносить  задоволення “тут і зараз”,  не викликає сильного маттєвого інтересу.

Дитина може бути готовою інтелектуально, але їй бракуватиме емоційної зрілості або ж навпаки. При вступі у перший клас використовується термін «шкільна зрілість», що охоплює психологічну та фізичну готовність.

Як підготувати дитину до школи психологічно

Підготовку дітей до школи розпочинають задовго до першого вересня. Здебільшого батьки фокусуються на академічних здобутках: вчать літери, цифри. Але не варто забувати про психологічний аспект, адже малюк опиниться в зовсім новому середовищі, де правила інакші, ніж були в дитячому садку.

Кілька порад батькам, як підготувати дитину до школи:

1. Розкажіть і покажіть, як відбувається навчання. Бажано сходити на екскурсію до школи, якщо такої змоги немає — подивитися відео, розповісти власний досвід. 
2. Грайте в школу. Тренуйте, починаючи з 5-10 хвилин, як сидіти за столом, як складати рюкзак напередодні та після уроків. Потренуйте взаємодію з вчителем через рольову гру, вивчіть ввічливі фрази та прохання про допомогу.
3. Готуйтеся до рутини: прокидатися, вмиватися, вдягатися та взуватися, перевіряти, чи взяли необхідне. Важливо, щоб максимум робила саме дитина. Батьки часто беруть все на себе, бо так швидше, але вчитель не матиме часу, щоб зібрати кожного учня.
4. Навчіть чекати своєї черги. Діти засмучуються, якщо вчитель не звертає уваги винятково на них. Потрібно звикати до того, що дорослий взаємодіє з групою, тому не здатен одразу зреагувати на прохання чи відповісти на питання. 

Окремою темою є розлука з батьками, особливо, коли садочок відвідували мало чи не відвідували зовсім. Тут є два важливих елементи: взаємодія з іншими дорослими без нагляду мами/тата й комунікація з дітьми. У школі малюк потрапляє в колектив, тож соціальні навички стануть у пригоді. Якщо дитсадок не підходить, розгляньте гуртки, підготовчі курси чи хоча б прогулянки з однолітками.

Інший аспект, як підготувати дитину до школи вдома, — когнітивний:

1. Розвивайте дрібну моторику, готуючи руку до письма. Цьому сприяє: обводити фігури, літери; створювати аплікації, поробки; робити гімнастику для пальчиків; перебирати та сортувати дрібні предмети.
2. Стимулюйте пізнавальну діяльність. Зацікавте природними явищами, ставте питання на логіку, відгадуйте разом загадки, проводьте експерименти (заморозьте воду у пляшці, виростіть рослину тощо).
3. Тренуйте мовлення. Дитина має чітко та зрозуміло пояснити дорослому, чого хоче та потребує, адже дошкільнята мають певний «родинний сленг», як-от перекручені слова, які вчитель не зрозуміє.

Питання, як правильно підготувати дитину до школи, складається з багатьох аспектів. Крім інтелектуальної та психологічної готовності, треба зважати на фізичну. 

У шестирічному віці відбувається стрибок росту, який легко перевірити за допомогою філіппінського тесту: попросіть дитину доторкнутися рукою до протилежного вуха, перекинувши її через голову. Якщо вона дістає до вуха, то стрибок відбувся.

За деякими дослідженнями, цей стрибок збігається з розвитком центральної нервової системи, відтак у мозку сформовані ділянки, які відповідають за саморегуляцію, контроль і зосередженість. Проте цей тест не є вирішальним показником.

Впевніться, що майбутній першокласник досяг потрібних рубежів, щоб розпочати навчання без надмірного стресу.

Поширені помилки батьків у підготовці дітей до школи

Намагаючись все охопити, батьки роблять помилки. Розповімо про найпоширеніші з них, щоб допомогти уникнути. Тож ось чого не варто робити:

1. Перевантажувати академічним матеріалом. 

Навіщо гаяти час на ігри, якщо можна одразу навчити дитину всього ще до першого класу? Можна, але не варто. По-перше, дошкільнята не готові до надмірних навантажень. По-друге, дитині, яка вже вміє читати та писати, може стати нудно. У дошкільній підготовці головним є навчити навчатися, причому робити це захопливо та згідно з віком.

2. Забути про психологічну підготовку.

«Всі ходять до школи, якось пристосується» — хибна думка. Для дитини це значна подія, яка повністю змінює звичний ритм життя. Природно, що спочатку малюк може не встигати за програмою, соромитися, капризувати, тривожитися, не хотіти йти до школи. Завчасна підготовка полегшує, але не скасовує адаптацію. До того ж після кожних літніх канікул, коли школа «забувається», МОЗ рекомендує все одно готуватися. 

3. Залякувати дисципліною.

Те, що ви говорите про навчальний заклад, — єдина інформація, на яку може спиратися дитина. Фрази накшталт “ось закінчилося дитинство, доведеться все робити самій/самому, тебе навчать сидіти спокійно” та подібні формують негативне ставлення до освіти. В дитячій уяві школа стає не місцем, де цікаво, є нові друзі та улюблений вчитель, а зоною обмежень і контролю.

Що робити, якщо дитина не готова йти в школу?

Як вчинити, коли готовність дитини до школи під сумнівом:

1. Вже записані в перший клас: працювати самостійно, на курсах, у гуртках або з репетитором для дошкільнят.
2. Ще розмірковуєте: пройти діагностику в дитячого психолога, який оцінить шкільну зрілість без упереджень або почекати ще рік.

Піти у школу пізніше — це не провал виховання. Краще, коли дитина точно готова, ніж майже готова. 

Розповімо про кілька ознак, за яких вступ до першого класу краще відкласти: 

• переважає ігрова мотивація, тобто дитині не цікаво вчитися не через гру;
• емоційно-вольова незрілість: навіть дрібні невдачі викликають бурхливі сльози, істерику, агресію, дитина не вміє концентруватися на одній справі довше за 15 хв, категорично не хоче робити те, що треба, а тільки те, що цікаво;
• швидка втомлюваність після розумового напруження або тривалого сидіння;
• труднощі з соціалізацією та самостійністю: дитина гостро реагує на відокремлення від батьків, не має базових навичок із самообслуговування, сильно соромиться у спілкуванні з однолітками чи дорослими;
• логопедичні проблеми: нечітка вимова схожих звуків, бідний словниковий запас.

Шкільна зрілість — це завжди про комплексний підхід, що охоплює і фізичну, і психологічну готовність. Починайте підготовку дошкільнят завчасно. Тоді вони почуватимуться впевненими та легко увійдуть у новий етап життя.