Наша стаття, що базується на ґрунтовних дослідженнях та досвіді провідних педагогів, лінгвістів, дитячих психологів та фахівців з розвитку, занурює вас у світ раннього вивчення англійської. Ми розглядаємо найпоширеніші уявлення, відрізняючи факти від вигадок.

Міф №1: “Занадто рано — малюк нічого не зрозуміє”

Що кажуть: Починати вчити англійської до 3–4 років начебто безглуздо. Мовляв, немовля ще не говорить навіть рідною мовою, то як же воно «вивчатиме» іноземну? Дехто вважає, що до школи чи хоча б до дитсадка (5–6 років) нема чого й думати про англійську.

Правда: Ніколи не буває “занадто рано” для знайомства з мовою. Дослідження показують, що основи сприйняття мови формуються ще до народження. Науковці з Вашингтонського університету встановили, що новонароджені немовлята розрізняють звучання рідної і чужої мови вже в перші години життя. Малюки ще в утробі мами чують її голос і інтонації; особливо виразно вони вловлюють голосні звуки – і запам’ятовують їхні особливості. У експерименті новонароджені реагували на незнайому мову інакше, ніж на ту, яку чули до народження. Це означає: мовне навчання починається ще до появи на світ. Як відзначає відома дослідниця раннього розвитку Патриція Куль, “ми не можемо змарнувати цю ранню допитливість” дітей – адже мозок немовляти готовий вчитися.

Після народження ситуація подібна: дитина перші місяці життя мовчить, але активно слухає і вбирає інформацію. Малюк вивчає рідну мову приблизно до року переважно пасивно – слухаючи батьків, розрізняючи інтонації, звуки, поступово розуміючи значення слів. Той самий процес відбувається і з іноземною мовою, якщо вона також присутня в оточенні. Тобто немовля може паралельно сприймати і українську, і англійську – для нього це просто два різні потоки звуків, які з часом набудуть змісту. Нема потреби чекати, доки дитина «досконало опaнує рідну» – мозок здатний одночасно опановувати кілька мов без перевантаження.

Більше того, раннє дитинство – унікальний період розвитку мозку, коли навчання відбувається особливо інтенсивно. За даними дослідників Гарварду, перші три роки життя є критичними для формування базових навичок мислення і навчання. Нейрони утворюють безліч нових зв’язків; дитина як “губка” поглинає інформацію з навколишнього світу. Вважається, що до 4 років розвивається ~50% нашої здатності до навчання, а до 8 років – ще 30%. Тож малюки до 3–4 років надзвичайно чутливі до мовних стимулів. Використати цю природну здатність дуже корисно – вивчення англійської мови в ранньому віці дається дітям так само легко, як і рідної. Саме це лежить в основі методики Helen Doron English, яка успішно працює вже понад 40 років в 40 країнах світу і допомагає вивчити мову малюкам від 3-х місяців. Звісно, раннє навчання – це не про підручники чи переклад слова “mother” у 6 місяців. Форма занять має бути особливою: через гру, аудіоматеріали та занурення в мовне середовище. 

Батькам не варто боятися, що “немовля нічого не зрозуміє” – розуміння приходить поступово через регулярне сприйняття. Власне, дитина і рідну мову спочатку довго не розуміє повністю, але постійне занурення приводить до першого усвідомленого “мама” чи “дай” близько року. Так само і з англійською: якщо вона звучить у житті малюка з народження, перші значущі слова іноземною можуть з’явитися вже у 1,5–2 роки, паралельно з рідною мовою. А до того часу дитина накопичуватиме пасивний словниковий запас — розумітиме окремі слова й прості фрази англійською. Наприклад, малюк може не вимовити “apple”, але на питання “Where is the apple?” вже показуватиме на яблуко.

Міф №2: “Дві мови заплутають дитину”

Що кажуть: Є побоювання, що якщо змалку дитина чутиме дві мови, то вона “плутатиме їх між собою”. Наприклад, почне змішувати слова з різних мов в одному реченні, не розумітиме різниці між українською та англійською, не зможе відокремити де яка. Дехто навіть лякає, що двомовність в ранньому віці може спричинити когнітивну плутанину.

Правда: Малюки дивовижно здатні розрізняти мови і ніякого “хаосу” в їх головах не виникає. Науковці зазначають, що діти-білінгви з перших місяців життя відчувають різницю між двома мовними системами. Ба більше – вони навіть чутливіші до відмінностей, ніж одномовні однолітки. Наприклад, вже у 4 місяці малюки, які зростають в двомовному середовищі, розпізнають зміни мови навіть по руху губ людини, що говорить (без звуку!). В одному експерименті 4-місячні немовлята дивилися відео з обличчями, які говорять по-англійськи та по-французьки. Так от, і одномовні, і двомовні малюки помічали зміну (вираз обличчя та артикуляція інша). А от у 8 місяців одномовні діти вже втратили цю здатність, а двомовні – ні. Тобто немовля, що звикло з народження до двох мов, “тренує” свою увагу і зберігає сприйнятливість до тонких відмінностей між мовами.

Отже, малюк на інтуїтивному рівні відчуває, що це різні системи звуків і слів. Він може не знати, “яка мова як називається”, але чудово усвідомлює, що, скажімо, з бабусею треба говорити одними словами, а з викладачем англійської – іншими. Уже в 1,5–2 роки двомовні діти здатні вибирати правильну мову для спілкування з конкретною людиною (наприклад, не питатимуть англійською у бабусі води, якщо знають, що вона не розуміє цієї мови).

Щодо змішування мов. Так, двомовні малюки інколи вживають слова двох мов упереміш (наприклад: «Мамо, дай apple» або «Хочу sleep»). Але це явище – нормальне і тимчасове. Воно не означає, що дитина заплуталася і не розрізняє мов. Навпаки, діти чудово розуміють, з якої мови запозичили слово – просто можуть вставляти знайоме слово, якщо не знають відповідника іншою мовою. Психолінгвісти називають це код-перемиканням: дитина використовує весь свій словниковий запас, щоб ефективно спілкуватися. Наприклад, якщо малюк ще не вивчив слова «вікно» українською, але знає window, то скаже: “Мамо, open вікно” або навпаки. Це не плутанина, а хитрий комунікативний хід. Дослідження підтверджують: міксування двох мов у ранньому віці – явище типове, і з віком дитина його “переростає”. Здобуваючи більший словниковий запас у кожній з мов, дошкільнята поступово перестають змішувати слова. Як правило, до 4–5 років двомовна дитина вже говорить з кожним носієм на його мові без вставок з іншої (якщо, звісно, отримує достатньо практики обома мовами).

Наукові дані однозначні: сам по собі білінгвізм не викликає плутанини чи когнітивного “перевантаження” у дітей. Мозок здатний розмежовувати дві мови паралельно. Більше того, така “подвійна робота” мозку має свої плюси – про них далі.

Міф №3: “Раннє двомовне середовище гальмує розвиток мовлення”

Що кажуть: Існує поширений страх, що діти, яких з дитинства вчать двох мов, починають говорити пізніше за своїх однолітків. Дехто навіть вважає двомовність причиною затримки мовленнєвого розвитку або мовних розладів. Також можна почути думку, що у двомовних малюків “менший словниковий запас”, мовляв, вони гірше знають слова кожною з мов, ніж одномовні діти – однією.

Правда: Білінгвізм не спричиняє мовленнєвих розладів. За десятиліття досліджень вчені не виявили жодних доказів того, що раннє вивчення двох мов провокує затримку мовлення чи збільшує ризик мовних патологій. Двомовні діти починають говорити приблизно в тому ж віці, що й одномовні – перші слова з’являються у них в середньому у 12–18 місяців, перші фрази – ближче до 2 років, тобто в межах загальноприйнятих норм розвитку мовлення. Звісно, бувають індивідуальні відмінності: одна дитина-білінгв може заговорити в 10 місяців, інша – в 20, але те саме ми бачимо і серед одномовних дітей. Фактор двомовності не є визначальним у темпі появи мовлення. Якщо ж у дитини справді є серйозна затримка або розлад мовлення, причина, найімовірніше, не у двох мовах, а в неврологічних чи інших факторах – і такі порушення трапляються з рівною частотою у одномовних і двомовних дітей.

Що стосується мовних розладів (наприклад, заїкання чи специфічні порушення мовлення) – доля дітей з такими порушеннями однакова серед одно- і двомовних. Важливо розуміти, що якщо дитині важко дається мова через неврологічні причини, скасування однієї з мов не вирішить проблему. Фахівці з логопедії наголошують: діагностика мовленнєвих розладів у білінгвів повинна проводитися з урахуванням обох мов, а корекція – відбуватися рідною мовою дитини (чи двома, якщо вона вільно володіє обома). Але сам факт двомовності не є причиною розладу, тож немає сенсу відмовлятися від другої мови із страху “аби чого не сталося”.

Висновок: ранній білінгвізм не гальмує, а швидше навіть стимулює розвиток. Адже поки скептики рахують кількість слів, які вимовляє малюк кожною мовою, науковці відкривають інший бік медалі: двомовність дає когнітивні та соціальні переваги. У двомовних дошкільнят краще розвивається розуміння чужої перспективи, емпатія – адже вони з досвіду знають, що різні люди можуть розмовляти по-різному. Такі діти тонше відчувають інтонації та емоційний тон голосу. А ще – демонструють кращі результати у завданнях на гнучкість мислення. Досліджено, що “бонуси” двомовності проявляються вже в немовлят! – в експериментах навіть діти до 2 років показували більш розвинені навички контролю уваги. Отже, дві мови з колиски – це не “зайве навантаження”, а цінний тренажер для мозку.

Міф №4: “Треба спершу добре навчитись рідної мови, а вже потім братися за іноземну”

Що кажуть: Ця позиція подібна до попередніх міфів, але варта окремої уваги. Багато хто переконаний, що знайомити з англійською варто не раніше 5–6 років, коли дитина вже вміє говорити рідною мовою, добре вимовляє звуки, має базовий словниковий запас. Спочатку дитина має навчитися висловлюватись українською, а іноземну, мовляв, підтягне пізніше, у школі. Більшість із нас саме так і вчили – з першого чи другого класу – тож цей підхід здається звичним.

Правда: Дитина здатна успішно освоювати дві та більше мов одночасно, і початок навчання української не потребує “паузи” для англійської. Немає жодних доказів, що раннє введення іноземної шкодить рідній – ми вже з’ясували, що мовний розвиток від цього не страждає. Натомість існує багато причин не відкладати англійську “на потім”. Розглянемо головні з них з позиції науки та педагогіки.

Максимальна сприйнятливість мозку. Існує поняття “сенситивного” або “критичного періоду” у мовному розвитку – часу, коли мозок найкраще пристосований до засвоєння мов. Точні межі цього періоду дискутуються, але всі дослідники погоджуються з простим фактом: чим раніше почати, тим легше досягається високий рівень володіння мовою. Немає різкого бар’єру, після якого навчання стає неможливим, але з віком здатність до мов засвоюється поступово знижується.

Особливо після періоду дитинства мозку важче “налаштуватися” на тонкощі іншої мови (вимову, граматику). Нейробіологи пояснюють: у ранньому віці мозок більш пластичний до мовних знань – з часом біологічні зміни дещо зменшують цю здатність. Отож, починаючи в 2 чи 3 роки, ми використовуємо природні переваги мозку, які з роками згасають.

Ідеальні умови навчання. Подивімося правді в очі: маленькі діти мають таку розкіш, як час і ігрове середовище для занурення в мову. Малюк перших років життя фактично купаться в мовному потоці годинами щодня – дорослі постійно розмовляють із ним, коментують дії, читають книжечки, співають пісеньки. Ця мова пристосована до рівня дитини: мама й тато говорять повільно, емоційно, простими реченнями (це називають *“мовою нянь” або “baby talk”). Маленька дитина одержує величезну кількість практики – причому в захопливій формі, де багато повторень, жестів, наочності. Не дивно, що малюки успішно опановують рідну мову за лічені роки. І саме за таким принципом побудована методика Helen Doron English. На курсі Baby’s Best Start викладач разом із мамою чи татом грає з малюком, співає автентичні аудіоматеріали, сприяючи мовному та музичному розвитку дитини в невимушеній атмосфері. Цей підхід фактично відтворює для малят природне мовне середовище, максимально наближене до домашнього, що дозволяє їм опановувати англійську так само легко й захопливо, як рідну мову.

Досконала вимова (акцент). Ще один потужний аргумент “за” ранній старт – це фонетичний слух дітей. Малюки здатні сприймати і відтворювати нові звуки практично без акценту. Дослідження підтверджують: чим раніше дитина починає вчити другу мову, тим більше шансів, що вона звучатиме як носій. Дітлахи дошкільного віку без зусиль копіюють вимову – їм достатньо чути правильний зразок. Тому двомовні малюки, які зростали з англійською з пелюшок, зазвичай не відрізняються за акцентом від носіїв обох мов.

Когнітивний розвиток і творчість. Як уже зазначалося, раннє освоєння кількох мов позитивно позначається на мозку. У дітей, що з дошкільного віку володіють двома мовами, відмічають кращу гнучкість мислення, творчі здібності та вміння розв’язувати нестандартні задачі. Також дослідження Гарварду зауважили розвиток критичного мислення і навіть вищу когнітивну стійкість у таких дітей. Білінгвальність тренує пам’ять, навчає швидко перемикати увагу (адже потрібно обирати слова потрібної мови залежно від ситуації), покращує навички мультизадачності. Є дані, що двомовність може мати і довгострокові ефекти – приміром, деякі дослідження пов’язують знання кількох мов із відтермінуванням вікових змін мозку (менший ризик деменції в старості). Для малюка це, звісно, не актуально, але знання двох мов відкриває нові нейронні “доріжки” в мозку, і він ними користуватиметься все життя.

Соціальні і культурні переваги. Дитина, яка змалку чує різні мови, росте відкритішою до різноманіття, толерантнішою до інших культур. Вона з цікавістю сприймає іноземну мову не як щось “дивне”, а як природну частину свого світу. З часом це може перерости у глибший культурний обмін: англійська відкриє доступ до мультфільмів, книжок, пісень, друзів по всьому світу. Внутрішня свобода — ще один аргумент на користь раннього старту.

Перелічені причини підтверджують: не варто чекати “до школи”. Навпаки, ті, хто відкладає знайомство з мовою до 6–7 років і більше, зрештою не досягають того рівня, як діти, що вчили мову з малого віку. Наприклад, відомий огляд досліджень зазначає: діти, які спочатку оволоділи лише рідною, а вже потім у школі почали другу мову, можуть стати цілком вільними у спілкуванні. Але вони ніколи не наздоганяють за мовною майстерністю тих, хто зростив обидві мови разом. Ранній білінгв, як правило, відчуває мову глибше – на рівні інтуїції, а не лише правил, і це дається взнаки.

Нарешті, практичний бік: якщо є можливість навчити дитину мови змалку, навіщо втрачати цей шанс? Уявіть двох шестирічок: один тільки починає вивчати англійську в першому класі, а інший уже шостий рік чує і використовує мову в іграх, піснях, розмовах. Різниця очевидна.

Міф №5: “Якщо батьки самі недосконало знають англійську, краще не братися навчати дитину”

Що кажуть: Цей міф часто хвилює сім’ї, де нема носіїв мови. Батьки переживають: «У мене акцент, помилки, я можу навчити неправильно – чи не зашкодить це дитині?». Дехто робить висновок, що без ідеального знання мови нічого не вийде, і відкладає англійську “до садочка/школи/репетитора”.

Правда: Вашої любові й ентузіазму достатньо, щоб дати дитині базу англійської – навіть якщо ви не ідеально володієте мовою. Справді, в ідеалі малюк має чути правильну вимову носіїв чи близьких до носіїв – це допоможе сформувати чисту фонетику. Але це не означає, що батькам з середнім рівнем англійської треба усунутися. Навпаки, живе спілкування з мамою чи татом – найкращий стимул до навчання у ранньому віці. Ви можете разом дивитися розвиваючі мультфільми англійською, слухати аудіоказки, вчити англомовні пісні. Нехай роль “носія” виконає мультгерой чи учитель на занятті в Helen Doron English, а ви будете поруч радіти успіхам малюка.

Батьки, які спільно з дитиною вивчають іноземну, показують чудовий приклад – що це захопливо, що не страшно говорити (навіть роблячи помилки), що мова – це інструмент для спілкування, а не просто шкільний предмет.

Отже, недосконале володіння мовою – не причина позбавляти дитину раннього старту.

Висновок

Ми розглянули найпоширеніші сумніви щодо раннього вивчення англійської. Як бачимо, більшість пересторог не підтверджуються наукою або практикою: малюки з легкістю можуть опанувати дві мови, не плутаючись і не відстаючи в розвитку, а ранній старт дає багато переваг. Звісно, все це справедливо за умови правильного підходу. Маленька дитина не сидітиме за підручниками і не зубритиме слова – та це й не потрібно. Гра, творчість, рухливі заняття, багата емоційна взаємодія – ось “секрет” успішного навчання дошкільнят. Якщо процес приносить радість, то навіть немовля здатне вбирати знання, а в старшому віці скаже своє перше “Hello!”.

Helen Doron English вже понад 40 років створює унікальні умови для раннього знайомства дітей з англійською мовою. Курси для малюків, починаючи з 3 місяців, побудовані на принципах природного занурення, ігрової взаємодії та музичного розвитку. Завдяки участі батьків на заняттях, автентичним аудіоматеріалам та спеціально розробленим методикам малюки сприймають англійську легко та невимушено – так само, як рідну мову. Це дозволяє сформувати міцний мовний фундамент ще в дошкільному віці та розвивати впевненість у спілкуванні англійською вже з перших слів.