Те, що дитина боїться – це нормально, це є елемент інстинкту самозбереження. Зазвичай багато страхів минають із часом і майже непомітно, особливо у віці до 3 років. Але якщо природні для дворічної дитини страхи залишаються у 4-5 років, варто звернути на них увагу. У більшості випадків дитині можуть допомогти батьки. Типові страхи дошкільнят, це страх темряви, монстрів під ліжком, замкненого простору, лікаря, собак.

Ось ключові поради, як батькам допомогти дитині подолати страхи.

1. Прийміть страх дитини серйозно

• Не висміюйте і не применшуйте страхи (“не вигадуй”, “це дурниця”).
• Підтвердіть її емоції: “Я бачу, що тобі страшно. Це нормально боятися.”

2. Дайте дитині слова для емоцій

• Допоможіть назвати емоції: “Ти зараз наляканий, бо темно, і ти не бачиш, що навколо.”
• Малювання, ігри або казки про страхи — також хороший спосіб “озвучити” переживання.

3. Створіть атмосферу безпеки

• Режим дня, знайоме оточення, регулярне спілкування — усе це формує відчуття стабільності.
• Обійми, фізичний контакт і присутність — ключові засоби для заспокоєння.

4. Постійно підтримуйте, але не підкріплюйте страх

• Наприклад, якщо дитина боїться темряви — ви можете залишити нічник, але не варто постійно спати з нею, бо це “закріплює” страх.
• Поступово зменшуйте підтримку, щойно дитина стає більш впевненою.

5. Використовуйте гру як терапію

• Рольові ігри: “страшні” іграшки, яких потім перемагає “хоробрий герой” (дитина).
• Малювання страхів і знищення малюнка (наприклад, розірвати або втопити “монстра”).

6. Створіть “план боротьби зі страхом”

• Разом обговоріть, що робити, коли страх приходить.
• Приклади: рахувати до 10, глибоко дихати, згадувати щось приємне, викликати “героя”, який допоможе.

7. Подавайте приклад

• Якщо батьки відкрито говорять про свої емоції та страхи, дитина бачить, що це нормально — і вчиться з ними справлятись.

8. Зверниться до фахівця

Якщо страхи дуже сильні, вони не проходять з віком, порушують сон, апетит, соціальне життя, тривають довго або супроводжуються панічними реакціями — це можуть бути ознаки фобії. І тут треба звернутися до дитячого психолога.

Як розпізнати фобію:

• емоційна нестабільність;
• постійна тривога, дратівливість, агресивність чи аутоагресивність (націлена на себе, своє тіло);
• під час страху дитина втрачає контроль, може зашкодити собі;
• страхи знижують якість життя, заважають спілкуватися, гратися, навчатися, вести звичний спосіб життя.

Важливі поради для запобігання страхів:

• Контролюйте час перегляду гаджетів, та що саме ваша дитина дивиться, контент має відповідати її віку.

• Не обговорюйте в її присутності страшні явища.

• Намагайтеся створити у сім’ї доброзичливу атмосферу. Уникайте сімейних сварок.

• Більше часу проводьте з дитиною, створюйте позитивні емоції.