Як привчити дитину до самостійності

Одна з головних задач батьків – це підготувати дитину до самостійного життя. До того ж, самостійна дитина робить батьківське життя більш гармонійним, про це також треба пам’ятати. Привчання дитини до самостійності — це поступовий процес, що вимагає терпіння і підтримки. Можна виділити принципи, слідуючи яким ви допоможете вашій дитині привчатись до самостійності.

1. Протягом дня дозволяйте дитині робити щось самій. Навіть якщо вона робить це дуже повільно або неідеально. Давайте їй шанс спробувати!

– Одягатися, зав’язувати шнурки.

– Прибрати за собою іграшки.

– Накласти собі їжу в тарілку.

Будьте морально готові, що, можливо, спочатку буде більше бруду та безладу, але всі навчаються на помилках.

2. Навчайте через гру.

Використовуйте рольові ігри, де дитина «грає дорослого»: доглядає за лялькою, «готує» їжу.

3. Давайте вибір.

Дитина повинна вчитися приймати рішення:

– «Ти хочеш одягти червону чи синю футболку?»

– «Що ти хочеш заказати у ресторані — м’ясо чи рибу? Скажи це офіціанту».

4. Не поспішайте допомагати.

Якщо дитина зіткнулася з труднощами, не робіть усе за неї відразу. Замість цього допоможіть знайти рішення. Підказуйте, але обережно.

5. Хваліть за зусилля, а не за результат.

«Молодець, ти дуже старався!», «Вау, майже вийшло!» — важливо показати, що головне не ідеальність, а спроба, старання та наполегливість.

6. Давайте прості завдання за віком:

– 2-3 роки: складати іграшки, допомагати мити фрукти.

– 4-6 років: застеляти ліжко, складати одяг у корзину для прання.

– 7+ років: допомагати готувати їжу, виносити сміття.

7. Відповідальність за свої речі. Відчуття власного.

Наприклад, коли ви кудись збираєтесь (у подорож, на прогулянку) запропонуйте дитині зібрати свій рюкзак, а потім нести свої речі. Звісно, коли він буде заважати гратися, ви можете його потримати.

8. Менше забороняйте (звісно, якщо це безпечно, адекватний контроль та заборони потрібні). Самостійність та дорослішання – це «відпускання».

9. Створіть та обговоріть з дитиною розпорядок дня.

Також, привчайте дитину планувати свої дії.

10. Просить про допомогу у дорослих справах.

Нагодувати братика чи песика/кішку. Витерти підлогу, полити квіти.

Висновок

Самостійність — це навичка, яка формується з досвідом. Головне — підтримка та заохочення. Вам може здаватися, що дитина занадто повільно розвиває самостійність, але це скоріш за все нормально, самостійність формується крок за кроком. Це шлях, який батьки й діти мають пройти вдвох. Довіряйте дитині. Вірте в те, що вона може впоратися з будь-якими завданнями.